Зима… Чарівна
снігова володарка. У кожного з нас вона асоціюється з казкою та дитинством,
святами. Зимовий цикл свят є найбільш популярним в народі.
Починається
він 4 грудня з Введення до храму Пресвятої Богородиці Діви Марії або Третьої
Пречистої, «коли вводиться літо у зиму». З цього дня у хліборобському розумінні
починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7
квітня).
7 грудня християни відзначають день Святої
великомучениці Катерини. Це свято вважалося найзнаменнішим серед жіночих свят
українців, адже Катерина є заступницею шлюбу та наречених. У Святої Катерини
дівчата просять доброї долі, тому треба молитися Катерині, аби Бог дав добру
долю дівчині, бо вона є наречена Христа.
Улюбленим зимовим святом молоді було свято
Андрія – 13 грудня. Хлопці і дівчата ворожили на своє майбутнє, бешкетували, а
потім збиралися разом у вечорничній хаті, де відбувалися забави.
17 грудня –
День Варвари – свято вишивальниць. Дівчатам було дозволено «вишивати та нитки
сукати», оскільки святу Варвару вважають гарною вишивальницею. За народним
повір’ям, Варвара вишивала так красиво, що самому Ісусу Христу вишила ризу. Тож
дівчата казали: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас
навчила».
Також святу
Варвару вважають покровителькою гірників усього світу та жінок. До неї
звертаються у молитвах про одужання тяжкохворих. Саме тому в Україні День
святої Варвари (17 грудня) святкували лише жінки. На це свято дівчата готували
вареники з маком чи сиром. З-поміж них обов'язково мали бути “пірхуни”-вареники,
начинені борошном. Звареними варениками частували хлопців, уважно стежачи. кому
саме попаде “пірхун”. Невдаху, який витяг такого вареника, довгий час так і
дражнили - “пірхун”.
Також у День
святої Варвари дівчата ворожили на долю. У цей день вони йшли в сад, ламали
гілку вишні та ставили її у воду. Якщо на Різдво гілочки зацвітали, то це
віщувало шлюб цього року. Якщо ж ні – сидіти в дівках.
Якщо Варварин
день називають жіночим, то Савин – 18 груцдня, традиційно вважають чоловічим.
Можливо, це пов’язано з тим, що жінок в монастир св. Сави не пускають. Так чи
інакше, але в цей день жінок звільняли від будь-яких робіт, крім приготування їжі.
Хоча, треба зауважити, що і чоловіків на роботу не гнали, хіба що, з якихось
зовсім невідкладних справ. Дозволялося лише домашнє рукоділля на зразок
плетіння лаптів, постол та ін.
У цей день не
прийнято було ходити в гості. Зате сватання у свято святого Сави, вважалося
справою важливою, і повинно було принести щастя. А бездітні жінки молилися
святому і просили послати їм дитину.
День Святого
Миколая – 19 грудня – особливе свято. Всі його чекають з нетерпінням, щоб
попросити здійснення своїх найзаповітніших мрій, бо кожен знає, що він за свого
життя був добродієм для християн, отож і сьогодні він може подати нам руку в
біді, або в радощах. З особливим нетерпінням чекають на день пам'яті цього
доброго святителя діти, бо для них, насамперед – це свято веселощів та
подарунків.
22 грудня
відзначають свято Анни (Ганни).
У давнину в
народі свято називали «народинами сонця»: це найкоротший день року.Така назва
пов’язана з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно
«повертає на літо, а зима на мороз». Існує така приповідка: "У день Анни
світловий день додається на горобиний крок".За давнини це свято особливо
шанували вагітні жінки, яким протягом дня заборонялося братися за будь-яку
роботу. Цього дня дівчата збиралися на свої сходки, щоб узгодити, як будуть
святкуватися різдвяні свята, виготовляли різдвяні прикраси. З цього дня
починали готуватися до свят і жінки: білили та прибирали оселі, краще
підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.
З історією та
традиціями цих зимових свят всі охочі можуть ознайомитись, переглянувши
виставку-розповідь «З глибини віків прийшли до нас свята».