ВЕЛИКДЕНЬ – ЗЕМНЕ ПРИЧАСТЯ НЕБОМ

 

Великдень – найбільше християнське свято. Цей день має ще одну назву – Пасха. Є багато свят, які люблять зустрічати українці. Але одним з головних є весняне свято – Великдень. Це світле і добре свято несе з собою віру, надію і любов.

Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці, і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломонія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб, і тоді схвильованим жінкам з’явився ангел і сповістив про Воскресіння Господнє.

До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого посту – одного з найсуворіших постів – саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп’яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна «прислуго-вуватися» до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається  Страстна Седмиця.

Особливе значення має Страстний четвер – день, коли Ісус разом зі своїми учнями на Таємній Вечері розділив святкову трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі християни по можливості намагаються причаститися. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Страстей Христових.

В Страстну п’ятницю з церкви виносять плащаницю – полотно, в яке було загорнуто тіло Христа, де він зображений в гробу. В цей скорботний день віруючі якомога більше постили. Плащаницю несуть навколо церкви, що символізує сходження Христа.

В давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишились там до ночі, харчуючись хлібом і вином. В пам’ять про це в Страсну Суботу святять їжу. Під час служби священники міняють буденний одяг на святковий.

В ніч Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (Великодня Служба Божа), святяться паски і яйця. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову їсти непісні страви. Багатий пасхальний стіл є символом небесної радості і символом вечері Господньої.

Великдень багатий різноманітними народними звичаями. На Великодні свята, як і на Різдвяні, повинна зібратися вся родина, адже це - «Великий День». Великодній сніданок розпочинається молитвою. Після молитви батько родини бере свячене яйце і ділить його на стільки частин, скільки присутніх за столом (залишаючи окремо на тарілці і для померлих з родини), зі словами благословення роздає яєчко і промовляє: «Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров'ям на довгії літа. Щоб ми змагалися зростати духовно і виховували у такому ж дусі своїх дітей. Дай, Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати. «Христос Воскрес!» - «Воістину Воскрес!» - відповідають усі присутні за святковим столом.

У берестівській бібліотеці-філії ви можете ознайомитись із етномандрівкою «Великдень – земне причастя небом». З видань, представлених на виставці, ви дізнаєтесь про звичаї і традиції цього свята, що потрібно покласти у великодній кошик. Господині віднайдуть смачні рецепти пасок,ознайомляться чим і як розмалювати писанки та як зробити великодні декорації для своєї оселі.

ПОЛИНОВЕ ПРИЧАСТЯ УКРАЇНИ

 

26 квітня виповнюється 35 років з часу Чорнобильської трагедії, яка стала пересторогою й тривогою для всього живого, для нинішніх і прийдешніх поколінь. Гіркота чорнобильського полину болем відлунюється і в наших душах, щемом стискає серце кожного.

 Що ж таке Чорнобиль для України? Це близько трьох з половиною мільонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження, 160 тис. людей із 170 населених пунктів, яким довелося покинути рідні оселі і переїхати в інші міста, це постійний страх людей за своє життя і здоров’я, за долю дітей та онуків, за екологічний стан земель і лісів, морів і рік, підземних вод.

У ці дні ми привертаємо увагу до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я чи навіть життя. Вони збороли ніч, що могла затьмарити сонце. Вони зупинили нерозсудливість і безтурботність, які могли втягти людство в світову техногенну катастрофу. Ми схиляємо перед ними голови. Світ і люди не повинні, не мають права забувати їхньої жертовності, їхнього величного, планетарного подвигу.

У Берестівській сільській бібліотеці-філії розгорнута виставка-скорбота «Полинове причастя України».

ВЕРБА КРАСНА РОЗЦВІТАЄ ПРО ВЕЛИКДЕНЬ СПОВІЩАЄ

 

“Лоза б’є, не я б’ю,

За тиждень – Великдень!

Будьте здорові, як вода,

І багаті, як земля.”

Вербна неділя щорічно відзначається православними, католиками та протестантами. Це свято відноситься до тих, які не мають чіткої дати і кожного року можуть відзнеачатись у інший день. Хоча число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем.

В цей день великий піст дещо послаблюється: ті, хто постять, можуть вживати рослинну олію, рибу та морепродукти, а також дозволити собі один келих вина. Але це не єдине, що варто знати про це свято.

Історія цього свята триває ось уже 21 століття і описана у Святому Письмі. У цей день Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Віфанії, а цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, які блискавично рознесли звістку про чудо.

Тож коли Ісус завітав у Єрусалим — люди були здивовані, вражені, але й радісні, тож зустрічали його з почестями: співали пісні в його честь, кидали під ноги різні квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутись ним до чуда, яке було втілене у обличчі Ісуса Христа. Цей визначний день відклався у пам’яті та увійшов в історію — тож святкується до цих пір.

Раніше Вербна неділя мала іншу назву: Вхід Господній в Єрусалим, але оскільки на теренах Європи символом цього дня є верба, а припадає він щороку на сьомий день тижня, тож отримав видозмінену народну назву — Вербна Неділя.

Цікаво, що зустрічали Ісуса в Єрусалимі, кидаючи йому під ноги гілочки пальми, а не верби. Але оскільки на території Європи, в тому числі і України, де переважає християнське населення, пальми не ростуть. А от верба, навпаки, поширене дерево, що несе у собі певний символ весни. Тож ще з часів Київської Русі вона стала незамінним атрибутом свята. Відтоді з’явилась величезна кількість прикмет, традиції та звичаїв, пов’язаних саме із вербою.

Звичаї і заборони під час Вербної неділі, пов’язані із вербою:

Люди наскільки вірили у цілющу силу верби, що садили її біля криниці, аби очистити воду.

Освяченою гілочкою верби махали у бік хмар, якщо хотіли відігнати грозу та очистити небо від хмар.

Після освячення в церкві, вербу несли не тільки до оселі: її приносили до вуликів, корівників, курятників — аби вся живність була здорова, а господарство процвітало.

Після свят гілочки верби не викидали, їх зберігали до наступного року. Засушеною вербою розмалювали піч у якій випікались пасочки до Великодня.

Та у взагалі, освячені гілочки ставили у кутках будинку і залишали до тих пір, коли вони самі не засохнуть.

Вірили також, що вода, у якій були замочені вербові гілочки, має цілющу силу, нею вмивались, поплескуючи легенько себе та своїх рідних гілочкою і промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є. На здоров’я, на красу, на захист».

Існувала також цікава традиція випікання святкових хлібців. У невеличкі буханки клали шишки верби, а запечені вироби згодовували худобі та домашнім улюбленцям, щоб ті були здорові.

Вдариш по тілу гілочкою верби – буде міцне здоров’я весь рік. Було прийнято бити і себе і рідних, яким зичиш здоров’я. Також, маленьких діток для здоров’я купали у відварі з вербових гілочок.

Це лише декілька прикладів традицій, пов’язаних із вербою. Насправді, в Україні існує величезна кількість подібних “вербових” традицій, які мають свої відмінності у кожному куточку країни.

Заборони під час Вербної неділі:

Цей день вважається священним, тому працювати у Вербну неділю категорично заборонено. І це стосується не лише роботи, чи домашньої важкої праці, такої як рубання дров чи випасання худоби. Не слід навіть зайвий раз розчісувати волосся чи взагалі виконувати якісь повсякденні завдання. Тож їжу до цього дня слід було готувати ще з вечора суботи. Це стосувалось і випікання святкових хлібців, якими частували у неділю худобу і святкової вечері, яка передбачала послаблення посту. Люди вірили, що навіть найменша праця у цей день могла накликати на них біду.

Звісно ж, до заборон відносяться також м’ясні страви, та інші обмеження великого посту, котрі триватимуть ще протягом тижня до Великодня.

НАРОДНА МУДРІСТЬ ПРО ЗДОРОВ’Я

 

Щорічно,7 квітня, відзначається  Всесвітній день здоров’я.

Уперше його було відзначено у1950 році. Відтоді заходи, що проводяться щороку в цей день, дозволяють ще раз голосно нагадати всім і кожному, що здоров’я – це безцінний скарб.

Берестівська сільська бібліотека-філія пропонуємо до вашої уваги Бібліофреш «Народна мудрість про здоров’я».

КАЛЕЙДОСКОП ГУМОРУ

 

Усе-таки добре, що раз на рік є день, у який можна безбоязно пожартувати будь-де і над будь-ким. Про те, що 1 квітня – особлива дата, знають майже всі. А хто забув про День сміху, тому швидко нагадають –

розіграшами та жартами.

Достовірно не відомо, як і в якій країні з'явився День сміху. Але сьогодні це не так важливо, оскільки 1 квітня вважається загальновизнаним святом гумору та веселощів. Звичай веселитися, жартувати та обдурювати один одного саме 1 квітня, існує в багатьох країнах.

Він буває гострим, дотепним, беззубим..., а ще прозовим, віршованим і... просто мальованим – все це про гумор, яким, на думку психологів, можна ще й лікувати.

Жменею сміху користувачам на втіху стала книжкова виставка-панорама "Калейдоскоп гумору", на якій представлені гумористичні твори класиків, веселі жарти та карикатури.