ВИШИВАНКА – ДУША УКРАЇНИ

 

Всесвітній день вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. В цьому році воно припадає на 18 травня. Це свято покликане популяризувати українську культуру і традиції.

Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету у 2006 році. Її надихнув знайомий, який постійно носив вишиванку. Того року у вишиванки вдяглися кілька студентів та викладачів Чернівецького університету, тепер це свято набуло міжнародних масштабів.

Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років. Особливого ж значення набула в останні кілька століть. Переважно, вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. За традицією, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.

Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. В Україні вишиванка також символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.

Кожен регіон України має свою техніку вишивання, деталі та тематику орнаменту і традиційні кольори вишиванки. Загалом в Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння. Зараз елементи української вишиванки використовують у своїх колекціях визнані у світі модельєри та модні доми.

До Всесвітнього дня вишиванки в Берестівській сільській бібліотеці представлена виставка робіт жительки села Ірини Якименко «Вишиванка – душа України».

УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ

 

Починаючи з 2016 року Україна вшановує 8 та 9 травня в європейському дусі день пам’яті та примирення. Символом вшанування є червоний мак як кривавий слід від кулі.

Цей день, щасливий і сумний, гуртує представників усіх поколінь в їх щирокому прагненні віддати довічну шану і повагу захисникам Вітчизни.

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.

Сьогодні в Україні знову війна. Жертвами російської агресії стають мирні українці, дорослі та діти. Сини та доньки українського народу зі зброєю в руках боронять рідну землю від агресора, захищають територіальну цілісність і незалежність України, нашу свободу, наше життя та майбутнє.

Низький уклін усім, хто захищав і хто боронить нашу землю зараз, хто бореться за нашу Вільну неньку Україну.

Напередодні Дня пам’яті та примирення у Берестівській сільській бібліотеці розгорнута книжкова виставка-спогад «Українські письменники про Другу світову війну».

Запрошую доторкнутися до читання книг про війну – хранителів пам'яті поколінь, які доносять до нащадків історичну правду про війну та її героїв, їх подвиги, радощі перемог та біль втрати бойових друзів.

Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!