Івана
Купала — одне із найдавніших українських свят, у якому химерно переплелися
народні вірування, язичницькі традиції та православні канони.
Святкування
купальської ночі починалось із вечора. З трави, гілок молодих дерев або
невеликого зрубаного дерева плели ляльку Марену. Навколо неї дівчата і хлопці у
вишитих сорочках та з вінками (навіть чоловіки у вінках) водили хороводи,
співали пісні, танцювали. У певний момент Марена помирала і розпочиналися
ритуальні похорони опудала. Ляльку з трави та дерева топили у воді, або
спалювали у купальському вогнищі.
Що не можна було робити на Івана Купала
Перед
ніччю на Івана Купала не працювали ярмарки, рано закривалися магазини і
загалом, не в пошані була торгівля. Все пояснювалось тим, що нечиста сила
(водяники, русалки, домові, відьми, нечисті) намагалися накапостити людям.
Відтак, продаючи щось, можна було позбутися не лише товару чи речі, але і
багатства, здоров’я та сімейного благополуччя. Тому старалися навіть не
позичати солі, сірників та інших дрібниць за день до свята, під час самого
свята та день опісля.
Ніч на
Івана Купала годилося святкувати, а не спати. Спати могли лише хворі люди,
старі, малі діти. Всі інші повинні були співати, танцювати, брати участь в
ігрищах.
Особливо
забобонами обросло купальське вогнище. Колись хмиз та ганчір'я на купальську
ватру збирали з кожного двору. І якщо господар чи господиня не давали хоча б
прутику чи віхтя соломи, то це розцінювали односельці як недобрий знак. Якщо ж
сама жінка не виходила до купальського вогню, то її могли почати звинувачувати
у чаклунстві.
Також не
можна було Розпалювати вогонь сірниками чи переносити вогонь із готового
багаття, печі. Ватра мусила розгорітися від живого вогню. Його добували шляхом
довгого тертя сухих паличок у труті, дрібній сухій траві.
Особливою
містичною силою наділялося купання в день Івана Купала. Аби залишатися молодим,
дужим, красивим, багатим потрібно було до сходу сонця зануритися з головою у
воду 3 рази. Але ж як обхитрити нечисту силу, русалок? Для цього 7 липня на
Івана Купала до води вкидали гілочки кропиви, полину, бадилля часнику чи маків
цвіт. Ці рослини — найпотужніші обереги від водяних, нечистої сили. Тому
кропиву, мак, ромашку, пирій, любисток, барвінок вплітали до пишних купальських
вінків. Одними прикрашали волосся, інші — пускали за водою під час ворожіння.
До таких вінків для ворожіння обов'язково вплітали подорожник, що в язичницькі
часи мав назву трипутник. За переказами, ця рослина мала показати шлях до
судженого, другої половинки.
Вінки на
Івана Купала пускали за водою. Чий вінок перший відпливав, та дівчина мала
найшвидше вийти заміж. Кружляння на місці означало, що доведеться обирати із
декількох наречених або батьки довго не даватимуть дозвіл на шлюб. Якщо вінок
на Івана Купала заплутувався в очереті, то про весілля цього року годі було й
мріяти. Вінок, який потонув у водовороті, — погана прикмета.
Зараз 7
липня свято Івана Купала не обходиться без народних співів, дискотеки до ранку,
частування та ігрищ. На всіх цих атракціях дуже доречним буде натуральний
вишитий одяг. За купальськими традиціями одяг із вишивкою для святкування
обирають із зеленими, синіми, блакитними, червоними, помаранчевими візерунками.
Тони вишиванки повинні перекликатися зі стихіями землі (трави), води, вогню. А
дівчатам і жінкам пропонуємо доповнити святковий образ разком намиста, вінком
чи хусткою. Яскравий образ додасть барв незабутньому святкуванню.
З нагоди свята Івана Купала в сільській бібліотеці презентовано книжкову виставку «Сонце зрання вигравало на Івана, на
Купала».
